Києво-Печерська лавра

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р.[1] Києво-Печерська обитель була центром православ'я у Київській Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.

Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році[2]. Монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври знаходиться на території Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника. 

У червні 1988 року, у зв'язку зі святкуванням 1000-ліття хрещення Київської Русі і постановою Ради Міністрів УРСР, новоствореній печерській чернечій громаді була передана територія Дальніх печер.

Першим настоятелем новоствореної обителі став митрополит київський і всієї України Філарет (Денисенко), а намісником — архімандрит Іонафан (Єлецьких).

З 1992 року настоятель (священноархімандрит) лаври — митрополит київський і всієї України Володимир (Сабодан), резиденція якого розташована на території монастиря.

З 1994 року намісник лаври — архієпископ вишгородський Павло (Лебідь).

У 1990 році лавру внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/Києво-Печерська лавра